Читати чи не читати? Коротке рев’ю, кілька відбірних цитат та гід по Парижу від головного героя книжки допоможуть тобі прийняти це важливе рішення. Бо життя надто коротке, щоб читати книги, які з нами не резонують, правда?
«Клуб невиправних оптимістів» Жана-Мішеля Ґенассія — це телепорт, який переносить тебе в неспокійний Париж кінця 50-х — початку 60-х: в епоху рок-н-ролу, Алжирської війни, нової хвилі французького кіно, екзистенціалізму Сартра і перших подихів травневих подій 1968-го.
Мішелю Маріні — герою книжки — дванадцять, але мислить він глибше за деяких тридцятирічних. В його житті багато турбот — батьки на межі розлучення, родини ворогують, а брат-комуніст запалився революційними ідеями. Єдине, що розраджує — це книги, вінілові платівки, плівкові фото і посиденьки у задній кімнатці паризького бістро разом з втікачами-емігрантами з СРСР.
У чоловіків з тієї кімнати різні історії: хтось покинув перспективну роботу пілотом в «Аерофлоті» через випадкове кохання до парижанки, хтось втік від диких звинувачень за Справою єврейських лікарів-отруйників, хтось був зіркою чехословацького радянського кіно, але через участь у Будапештському заколоті мусив зникнути з країни назавжди.
Вони перетнули Залізну завісу і втратили все — сім’ї, посади, гроші, спокій, дім. Але не позбулись смаку до життя і до скону патетично називатимуть себе Клубом невиправних оптимістів.
Адже краще прожити все життя оптимістом, що помиляється, аніж завжди бути песимістом, що має рацію.
Топ-5 цитат з книги
Про читання
Я страх як не любив гаяти час. Єдиним гідним заняттям для мене було читання.
Читав на ходу. Оминав собачі какавельки, які псували паризькі тротуари. Нічого не чув. Нікого не бачив. Просувався як у тумані. Маю визнати: мій янгол-охоронець таки захищав мене та скеровував. Бо я жодного разу не вдарявся в стовп та не потрапляв під машину, переходячи вулицю із книжкою в зубах.
Про ліки від смутку
— Позбутися смутку допоможуть два види ліків. Треба їсти. Ситна трапеза, тістечка, шоколад. Далі — музика. Вона завжди затягує. Ти забуваєшся. Мало який смуток не вдається перекрити Шостаковичем, стає й кількох хвилин.
— Треті ліки — напитися до чортиків?
— Це груба помилка. Алкоголь не допомагає забутися. Навпаки. Я надаю перевагу кіно. Цілий день. Три-чотири фільми поспіль. Там зглажується все.
Про Лувр
Дідусь Енцо водив мене до Лувру. Він наче й справді вірив, що моя зацікавленість оголеними жіночими постатями була зумовлена саме досконалістю ліній Казанови чи Бартоліні.
Про кіно
Саша навчив мене класифікувати фільми за двома категоріями: ті, що можна обговорювати годинами після перегляду і ті, про які нема чого сказати.
Про секрет щастя
Пам’ять — джерело наших бід, щастя людини — в здатності забувати. Пам’ять — найгірший ворог щастя. Щасливі люди забувають.
Адаптований гід Парижем 60-х
Отже, ти у Парижі. На вулиці вересень 1961-го. Я, Мішель Маріні, буду твоїм гідом. З чого почнемо?
Давай так: повештайся Люксембурзьким садом, вийди до фонтану Медічі і усамітнись там у затінку платанів.
Прогуляйся до площі Контрескарп, поблукай вуличками біля Ліцею Генріха IV, зазирни в Латинський квартал і йди набережною Гран-Огюстен біля Сени до паризьких букіністів.
Потім забреди у Французьку сінематеку на фільм Годара «На останньому подиху», який тільки-от вийшов і наробив багато шуму. Глянь ще гостросюжетний американський вестерн і «Забутих» Бунюеля.
Послухай комуністичні балачки студентів Сорбонни у бістро на бульварі Мобер, увімкни на музичному автоматі «Johnny B. Goode» Чака Беррі. Будь впевнений — цим заслужиш в усіх присутніх глибокий респект і швидко станеш своїм.
І, зрештою, доберись до рогу авеню Данфер-Рошро і бульвару Распай, до бістро «Бальто». Влови шарудіння газет, запах міцної кави і приглушені голоси членів Клубу невиправних оптимістів.
Гарної прогулянки! Твій, Мішель Маріні.
Насамкінець
638 сторінок про романтичний Париж з його фонтанами і авеню, про дорослішання, про дівчат, схожих на Джин Сіберг, про поезію, СРСР, новенькі «Пежо» і про той прекрасний, але такий бурхливий час.
Час, в який, щоб бути реалістами, треба було вимагати неможливого.
Big Bookowski 