Давайте на хвильку згадаємо запах щойно осмажених зерен у просторих кав’ярнях Кройцберга, захід сонця під скляним куполом Райхстага, нескінченну чергу в Бергхайн, безхатьченків під мостом на Варшауер штрасе, бургер від «Burgermeister» і поцілунок Брєжнєва та Хонеккера посеред усієї цієї смертної любові.
Заскавуліли від ностальгії? Ох, не ви одні.
Але є вихід, універсальний телепорт — фільми. Куди вас перенести — у східну комуністичну частину, контрольовану НДР, чи у героїновий західний Берлін 70-х? До сучасних гіпстерських кав’ярень Пренцлауер-Берґа чи назад до Веймарської республіки, прямісінько за столик найпопулярнішого кабаре в ті безтурботні 30-ті?
Зберігайте спокій, економте 30$ на квиток від «Ryanair» та вмикайте свій Берлін.
«Біжи, Лоло, біжи»
Run Lola Run, 1998
Режисер: Том Тиквер
У ролях: Франка Потенте, Моріц Бляйбтрой
Рейтинг IMDb: 7,6
Лола та Манні живуть в Берліні і дуже люблять один одного. Тому коли Манні (а він підпрацьовує кур’єром великого боса) втрачає сумку з 100 тисячами марок, врятувати його може тільки Лола (дівчина з карміновим волоссям). У неї є 20 хвилин, щоб пронестить по місту яскраво-червоною плямою і виплутати свого переляканого бойфренда з біди. Погнали разом з нею?
Адреналіновий та свіжий фільм Тома Тиквера, який у кінці 90-х став кращою рекламою Берліна: туристи проходили трьохгодинний пішохідний маршрут по вулицях міста, який Лола пролітає за 20 хвилин. Вона мчить, а попереду — дворики району Мітте, Александерплац, Палац кронпринців, міст Обербаумбрюкке і станції кольорового метро.
Динамічний сюжет з ефектом комп’ютерної гри, культовий саундтрек, Франка Потенте у ролі Лоли і 100 тисяч марок. Сумка з грошима, яка насправді гонорар головних акторів за фільм. Оце Том Тиквер вигадник, скажіть?
«Ґуд бай, Ленін!»
Good Bye, Lenin!, 2003
Режисер: Вольфганг Беккер
У ролях: Данієль Брюль, Катрін Зас, Чулпан Хаматова
Рейтинг IMDb: 7,7
Східний Берлін, 1989 рік. Комуністка Крістіана Кернер впадає в кому, одразу за нею впадає в кому вся країна — керівник НДР Ерік Гонекер пішов у відставку, стіна зруйнована, гроші знецінились, червоний колір приватизувала «Coca-Cola».
Через рік Крістіана прокидається, а за вікном — зовсім інша країна, правду про яку їй знати не можна, адже будь-який стрес її вб’є. Тому діти облаштовують мамі комунізм в окремо взятій квартирі, на 79 квадратних метрах — в єдиній точці світу, де ще збереглась НДР. Платять сусідським дітям, щоб ті вдавали піонерів, знімають для мами окремі телевізійні випуски новин про беззаперечну перемогу комунізму і шукають по всьому Берліну дефіцитні шпревальдські огірки.
В цьому фільмі є щось невловимо прекрасне, смішне і сентиментальне. Німецьке літо 90-х, кольорові автівки «Trabant», дикий розквіт техно-культури, демонтовані скульптури Леніна, які немовби прощаються з тобою, зміна епох, музика Яна Тірсена і весь цей остальгійний Східний Берлін. Той Берлін, який у головного героя назавжди асоціюватиметься з його мамою.
Дивіться, бо це найкраща подорож, яку ви можете здійснити за 121 хвилину. Подорож, яку ви не забудете і точно захочете повторити. Подорож у Берлін.
«Кава у Берліні»
A Coffee in Berlin, 2012
Режисер: Ян Оле Герштер
У ролях: Том Шиллінг, Марк Хоземан, Фрідеріке Кемптер
Рейтинг IMDb: 7,4
Кавове інді про втраченого міленіала у чорно-білому Берліні, який блудить районом Пренцлауер-Берґ у пошуках того чорного гарячого напою, себе та сенсу.
Ян Оле Герштер написав та екранізував душевну історію про один день з життя Ніко Фішера, гідну пера Селінджера. Про прості труднощі життя, коли у тебе не вистачає 3,4 євро на каву на Колумбії, про критичну прірву між поколіннями і про той момент, коли ти блукаєш вулицями мегаполіса, не уявляючи: що ж робити зі своїм життям, яке лише починається, але вже розлітається на кавалки.
Меланхолійна трагідомедія з відголосками Вуді Алена та Франсуа Трюффо, яка смакує як перший ковток кави зранку. Добре, правильно і хочеться ще.
«Небо над Берліном»
Wings of Desire, 1987
Режисер: Вім Вендерс
У ролях: Бруно Ганц, Солвейг Домартін, Отто Зандер, Пітер Фальк
Рейтинг IMDb: 8,0
Ліричне, глибоке і неймовірно естетичне кіно, яке має глянути кожен, хто закоханий у Берлін.
1987 рік, 2 роки до падіння Берлінської стіни. Вім Вердерс знімає фільм-вірш, фільм-маніфест про ангелів, які заглядають у вікна й душі людей з сірого дощового неба. З неба над розділеним Берліном.
Ангели усюди – у бібліотеці, на зруйнованій і пустельній Потсдамер-плац, у андеґраундному нічному клубі і навіть у новенькому автосалоні «BMW». Вони чорно-білі, поетичні, невидимі і дуже стильно вбрані.
Фільм, який варто глянути хоча б заради Бруно Ганца – ангела, Гітлера у «Бункері», Вергілія у «Домі, який побудував Джек» і просто легендарного актора. Заради пронизливо красивих монологів, мелодійно хрипкого закадрового голосу і, звичайно, Берліна. Міста, яке в цій стрічці грає незмінно головну роль.
«Ми, діти станції Зоо»
Christiane F. – Wir Kinder vom Bahnhof Zoo, 1987
Режисер: Улі Едель
У ролях: Натя Брункхорст, Томас Хауштайн, Девід Бові
Рейтинг IMDb: 7,6
Берлін, 70-ті. Поки східна частина міста страждає від радянської окупації, західна — бореться з героїновою епідемією, яка сягнула страшних масштабів. Одна з її жертв — німкеня з Нойкольна Крістіана Фельшерінов, тінейджерка, що у 13 років пішла у модний техно-клуб «Sound», там спробувала ЛСД та підсіла на героїн. А цей фільм розповідає її справжню історію за мотивами написаної автобіографії.
Культовий фільм, який вперше розповів світові про героїнову залежність берлінської молоді, яка тусувалась на транспортній станції Bahnhof Zoo.
З саундтреками прекрасного Девідом Бові та з його камео у червоній куртці на сцені клубу «Sound». Тривожне, але до біса красиве кіно, яке показує справжній західний Берлін того часу.
«Життя інших»
The Lives of Others, 2007
Режисер: Флоріан Генкель фон Доннерсмарк
У ролях: Ульріх Мюе, Мартіна Ґедек, Себастьян Кох
Рейтинг IMDb: 8,4
Східний Берлін, листопад 1984 року, 5 років до падіння Берлінської стіни. Агент штазі Герд Візлер, ревний комуніст, хоче піднятись вище кар’єрною драбиною, зібравши потрібний компромат на кришталево-чистого драматурга Георга Драймана. Адже на його кохану, відому театральну акторку Крісті-Марію Зіланд, давно кинув оком міністр культури НДР.
Герд — один із тисячі інформаторів, які служать вухами і нюхом партії. Підозра — їхній метод, життя інших — їхня професія. Обклавши житло театралів жучками, Герд проводить день і ніч у комірчині, де прослуховує і занотовує кожну репліку. Слово за словом, аж до самого кінця.
Режисер Флоріан Генкель фон Доннерсмарк показує тривожно-сірий Берлін 80-х через призму комуністичного вуйєаризму і вкотре доводить, що, як-не-як, а у НДР таки було доволі паскудно.
Зняте за копійки, кіно отримало «Оскар» за кращу іноземну стрічку, незмінне місце у рейтингу кращих фільмів за версією IMDb і вічну любов тих, хто його таки глянув. Бо головне — це завжди історія.
«Кабаре»
Cabaret, 1972
Режисер: Боб Фосс
У ролях: Лайза Мінеллі, Майкл Йорк, Джоел Грей
Рейтинг IMDb: 7,8
Веймарська республіка, 1931 рік, незадовго до приходу до влади Гітлера. Муза епохи — американка Саллі Боулз, неперевершено втілена харизматичною Лайзою Мінеллі. Поки за вікном гуртуються нацистські хмари, вона працює там, де завжди свято, — співачкою у легендарному берлінському кабаре «Кіт-Кат».
«Кабаре» — кіноверсія однойменного бродвейського мюзиклу, написаного на основі книги Крістофера Ішервуда «Прощавай, Берлін». Динамічний привіт з берлінського догітлерівського минулого, органічно вплетені пісні та хореографічні сценки, обговорені теми гомосексуальності та емансипації — словом, не дарма фільм ще у 1973-му забрав 8 золотих статуєток «Оскар».
Дивіться і пританцьовуйте на кріслі разом з вічною зіркою кабаре «Кіт-Кат» — Лайзою Мінеллі. Вам сподобається.
І насамкінець
Завжди можна поблукати по неоновому Берліну під музику «New Order» разом з Шарліз Терон і Джеймсом Мак-Евоєм у шпигунському трилері «Атомна блондинка», пошукати власні спогади та ідентичність біля Бранденбурзьких воріт разом з Ліамом Нісоном у фільмі «Невідомий» чи повернутись у 1931, щоб вполювати серійного вбивцю на вулицях Берліна у культовому нуарі «М» Фріца Ланга.
Фільмів про Берлін — сотні. Як і можливостей туди перенестись, поки справжнє місто на нас чекає. Чекає терпляче та неодмінно дочекається — зустрінемось потім біля Чекпойнту Чарлі?
Big Bookowski 