Від романтичних комедій з Меґ Раян, кавових історій Джима Джармуша, іронічних детективів Альфреда Гічкока до інтелектуальних бойовиків Інґмара Берґмана. Підбірка фільмів на будь-який кіноманський смак, яких об’єднує одне — рафінована осінь в кадрі і за вікном, яка тишком-нишком проникає тобі в душу.
Дивись, щоб мирно, без сліз, трагедії та глибоких внутрішніх терзань, взяти і закохатись в осінь.
«Спілка мертвих поетів»
Dead Poets Society, 1989
Режисер: Пітер Вір
У ролях: Робін Вільямс, Ітан Гоук, Роберт Шон Леонард
Фільм, який отримав премію «Оскар» за кращий сценарій, входить до списку «250 кращих фільмів за версією IMDb» і проповідує важливу ідею, сказану ще римським поетом Квінтом Горацієм Флакком — «Carpe diem!». Ловіть момент, ловіть осінній день, ловіть життя.
Ця істина, патетично вимовлена вустами професора літератури Джона Кітінга (він же Робін Вільямс) в консервативній американській школі, лейтмотивом проходить крізь всю стрічку. Надихає студентів створювати «Спілку мертвих поетів», збиратись ночами у печері для читання поезії, мислити вільнодумно і, звісно, до біса сінематографічно вилазити на парту з вигуком «О капітан, мій капітан».
Де тут осінь: всюди! В шкільній формі головних героїв, в екзальтованих фразах, в нонконформістських ідеях та в пейзажах закритої школи в місті Міддлтаун, яка зовні схожа на атмосферний шотландський замок.
«Коли Гаррі зустрів Саллі»
When Harry Met Sally…, 1989
Режисер: Роб Райнер
У ролях: Меґ Раян, Біллі Крістал
Романтична комедія про Гаррі (Біллі Крістал) й Саллі (Меґ Раян) та історію їхнього хаотичного знайомства, яке відбувалось цілих 12 років.
Стрічка, додана до всіх можливих списків, зокрема й сюди — «100 найсмішніших американських фільмів за 100 років за версією AFI». Недивно, адже в ній є всі необхідні інґредієнти доброї комедії: нестандартний сюжет, канонічна харизма Меґ Раян і ота магічна осінь в Нью-Йорку.
Дивись, щоб поліпшити собі настрій і зігріти душу.
Де тут осінь: хоч ріж ножем і смакуй з медовим чаєм! Але головне — жовтогарячий Сентрал-парк і сезонна мода. Жакети, капелюхи, високі джинси, білі в’язані светри — словом, вічні кіно-образи, які можна сміливо одягати і зараз.
«Академія Рашмор»
Rushmore, 1998
Режисер: Вес Андерсон
У ролях: Джейсон Шварцман, Білл Мюррей, Олівія Вільямс
«Академія Рашмор» — естетично прекрасна й дуже добра американська інді-комедія за сценарієм Оуена Вілсона і Веса Андерсона.
Про п’ятнадцятилітнього Макса Фішера, який бунтує, кохає, творить, носить червоний берет, дружить з мільйонером, страждає, помиляється. І в якому, зрештою, кожен з нас впізнає самого себе.
Де тут осінь: тут єдиноголосно — в червоному береті і вельветовому костюмі Макса Фішера.
«Запах жінки»
Scent of a Woman, 1992
Режисер: Мартін Брест
У ролях: Аль Пачіно, Кріс О’Доннелл, Габріель Анвар
Аль Пачіно в одній з найкращих своїх ролей (за яку він і отримав золоту премію «Оскар»), класичний метушливий Нью-Йорк, червоне Ferrari Mondial Cabriolet, легендарна сцена з танго в ресторані і дівчина у чорній сукні з оголеною спиною.
Справжнє кіно 90-х — глибоке, мудре, терпке, як добре вино. Таких більше не виготовляють.
Де тут осінь: День подяки, індичка, осіннє місто і елеґантні пальта. Посмакуй кілька сцен і одразу все зрозумієш.
«Ханна та її сестри»
Hannah and Her Sisters, 1986
Режисер: Вуді Аллен
У ролях: Майкл Кейн, Вуді Аллен, Даян Віст, Міа Ферроу, Барбара Херші
В центрі сюжету — три сестри і їхні долі, з алюзіями на однойменний твір Антона Чехова. Тільки замість губернського містечка XIX століття, прохолодний Нью-Йорк 80-х.
Фільм, який вважається хрестоматійним та одним з найкращих у творчості Вуді. Гурманський, філософський, розмовний, гармонічний. З жартами про мастурбацію, іпохондрію і Нюрнберзький процес. Усе, як ми любимо. Золотий алленівський стандарт.
Де тут осінь: в пастельних пальтах, в’язаних грубих гольфах, окулярах Майкла Кейна і просторих мангеттенських студіях, до стелі завалених старими книгами й вініловими платівками. Отак би зупинити той кадр, натягнути теплого светра, взяти горня чаю і побути там. Хоча б трішечки. Хоча б мить.
«Осіння соната»
Autumn Sonata, 1978
Режисер: Інґмар Берґман
У ролях: Інґрід Берґман, Лів Ульман
Бойовик для інтелектуалів. Замість вибухів — напружений вербальний конфлікт між мамою, знаменитою на весь світ піаністкою (Інґрід Берґман) і дочкою, тихою і незґрабною дружиною сільського пастора (Лів Ульман).
Так глибоко показувавати почуття персонажів вміє тільки Берґман. Слово за словом, сцена за сценою, він вчить співпереживати, любити і ненавидіти. Митець, який у своїх кінодослідженнях досягав глибин думки десь між К’єркегором і Ясперсом, вперше зняв стрічку про живих людей. І вдалось йому це феноменально.
Де тут осінь: за вікном, поряд з норвезькими фіордами. Тривожна скандинавська осінь як німий спостерігач цієї драматичної сонати життя.
«Неприємності з Гаррі»
The Trouble with Harry, 1955
Режисер: Альфред Гічкок
У ролях: Ширлі Маклейн, Джон Форсайт, Едмунд Гвенн
Комічний детектив від Гічкока, який веселить своєю абсурдністю. Про одного неспокійного трупа, який створює безліч надокучливих проблем для мирних містян у Новій Англії.
Фільм, який ідеально підійде для лінивого вечора і вкотре доводить, що у маестро триллерів та саспенсу є прекрасне почуття гумору.
Де тут осінь: ох, просто джекпот — 50-ті, жовтогарячі ліси і Вермонт. Осінь в цьому фільмі — одна з найконцентрованіших і найкрасивіших.
«Незрівнянний містер Фокс»
Fantastic Mr Fox, 2009
Режисер: Вес Андерсон
У ролях: Джорж Клуні, Меріл Стріп, Білл Мюррей, Джейсон Шварцман
Як пограбувати курятник і змусити всіх себе ненавидіти? Хвилинку, панове, розповідає незрівнянний містер Фокс.
Екранізація повісті Роальда Дала (ти маєш його знати за творами «Чарлі і шоколадна фабрика» та «Матильда») у класичній пишнобарвній манері Веса Андерсона. Озвучка Джоржа Клуні, Меріл Стріп та Білла Мюррея, вельветовий костюм (куди ж без нього?) і ціле сімейство харизматичних лисенят.
Словом, Іван Франко би зацінив.
Де тут осінь: у сезоні соковитих яблук, золотавих пшеничних полів і вогненній палітрі симетричних кадрів.
«Посмішка Мони Лізи»
Mona Lisa Smile, 2003
Режисер: Майк Ньюелл
У ролях: Джулія Робертс, Меггі Джилленгол, Кірстен Данст, Джулія Стайлз
1953 рік. В Америці йде боротьба жінок за свої права, і в цей час Кетрін Енн Уотсон (Джулія Робертс), випускниця Берклі, отримує місце викладача історії мистецтв у жіночому коледжі, де панують патріархальні погляди. Вона з ентузіазмом розповідає студенткам про рівність, змінює їхні погляди, стандарти та життя.
Де тут осінь: в стриманих образах 50-х, картатих шарфах, пастельних тренчах, різнобарвних беретах, а ще — в глибокій харизмі розкішних акторок: Меггі Джилленгол, Кірстен Данст і, звичайно, Джулії Робертс.
«Осіння казка»
Conte d’automne, 1998
Режисер: Ерік Ромер
У ролях: Марі Рів’єр, Беатріс Ромон, Дідьє Сандр
Лірична кінокомедія з напівжартівливим тоном і шекспірівськими акцентами, четвертий і останній фільм з циклу Ромера «Казки чотирьох пір року». Дія відбувається в Провансі, у час збору винограду, посеред безкраїх просторів магічного півдня Франції.
В центрі сюжету — 45-річна Магалі, яка живе в селі і всі сили віддає своєму винограднику. У той же час близькі намагаються знайти їй чоловіка: дівчина сина Розін пропонує кандидатуру свого вчителя філософії, а подруга Ізабель — знаходить за оголошенням в газеті (тодішній Tinder) приємного інтеліґента Жеральда. Але що ж насправді потрібно Магалі?
Де тут осінь: в легкості розмов, Провансі і важких гронах темного винограду, який от-от перетвориться на вино.
«Жовтневе небо»
October Sky, 1999
Режисер: Джо Джонстон
У ролях: Джейк Джилленхол, Кріс Купер, Лора Дерн
У жовтні 1957 року відбулася подія епохального значення. Радянський Союз вперше в історії людства запустив на земну орбіту «Супутник». Світ став іншим. Іншим став і Гомер, хлопчик з невеликого шахтарського містечка Колвуд в Західній Вірджинії. З того моменту він враз і назавжди вирішив — час будувати ракету.
Кіно, зняте за реальними подіями і мемурами Гомера Хікама, інженера NASA. Хто зна, може саме ним надихався Ілон Маск?
Де тут осінь: все просто — в отому неозорому жовтневому небі.
«Кава і цигарки»
Coffee and Cigarettes, 1986
Режисер: Джим Джармуш
У ролях: Роберто Беніньї, Іґґі Поп, Том Вейтс, Кейт Бланшетт, Білл Мюррей, Стів Бушемі
Одинадцять новел за участю акторів, зірок, музикантів — як ось Іґґі Попа, Кейт Бланшетт та Білла Мюррея. Попиваючи каву і покурюючи сигарети, герої фільму сперечаються, жартують, ліниво бесідують ні про що і дуже естетично заповнюють собою простір у чорно-білих кав’ярнях.
Джим Джармуш знімав цей фільм 17 років і створив кінопортрет цілого покоління. Саме того легендарного покоління кави і цигарет, за яким ми можемо спостерігати тепер лише на екрані.
Де тут осінь: очевидячки ж, ‘Cigarettes and coffee, man, that’s a combination.’
«Ностальгія»
Nostalghia, 1983
Режисер: Андрій Тарковський
У ролях: Доміціана Джордано, Делія Боккардо, Лаура Де Маркі
В центрі сюжету — російський письменник Андрій Горчаков, який приїжджає в Італію в пошуках біографічних слідів музиканта Павла Сосновського і знаходить там дещо інше — своє віддзеркалення.
Перший фільм, знятий Тарковським не в СРСР. Стрічка, після якої він залишився в Італії і став неповерненцем. Глибоке й філософське кіно, наповнене метафорами, запитаннями і відповідями.
Де тут осінь: у кадрах Італії, похмурих, меланхолійних і темних. Не дарма кажуть, що Тарковський навіть в курорному італійському місті зумів відтворити по шматочках Росію.
«Далеко від раю»
Far from Heaven, 2002
Режисер: Тодд Гейнс
У ролях: Джуліанна Мур, Денніс Квейд, Патріша Кларксон, Денніс Хейсберт
Кеті та Френк — глянцево ідеальна пара з великим будинком, гарним садом, новеньким телевізором, ляльковими дітьми і захопленими друзями. Усе надто добре, щоб здатись реальністю. Що ж, так і є — а тебе запрошують глянути за лаштунки.
Світлокоса Джуліанна Мур, стилістика кадрів у манері Дугласа Сірка, папуцаті автівки, провінційне містечко і листопад 1957-го року. Фільм — естетична втіха, калейдоскоп барвистих картинок, глибокої осені і застиглих у часі й просторі 50-тих. Внесений до списку «100 найкращих фільмів XXI століття за версією BBC» і, безсумнівно, вартий твого перегляду.
Де тут осінь: в образах, пейзажах і кольоровій гамі стрічки — візуальній насолоді для кожного сінемафіла.
І насамкінець
Якщо не манить Тарковський, не хочеться Гічкока, а тягне лише до Геловіну і гарбузів, завжди можна повернутись до класики.
Перші екранізації книг про Гаррі Поттера від Кріса Коламбуса з бенкетом у Великій залі Гоґвортсу. Або ж третя частина від Альфонсо Куарона з гіпогрифом Бакбиком, Азкабаном й дементорами. Яку не обереш, усі атмосферні.
Смакуй, пий маслопиво і насолоджуйся осінню разом Big Bookowski.
Big Bookowski 